І відразу вранці первосвященики зі старшими та книжниками і весь синедріон, зробивши нараду та зв'язавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.

Пилат запитав Його: Ти – Цар Юдейський? А Він сказав йому у відповідь: Ти кажеш.

І первосвященики багато в чому Його звинувачували.

Пилат же знову запитав Його: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, скільки проти Тебе свідчать!

Але Ісус більше нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

А на свято він відпускав їм одного в'язня, якого просили.

Був же один, званий Варавва, ув'язнений разом із бунтівниками, які під час повстання вчинили вбивство.

І натовп став кричати й просити [Пилата зробити], як завжди робив їм.

Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?

Бо знав, що первосвященики видали Його через заздрощі.

Але первосвященики підбурили народ, щоб краще відпустив їм Варавву.

Пилат же знову сказав їм у відповідь: Що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого називаєте Царем Юдейським?

Вони знову закричали: Розіпни Його!

Пилат же сказав їм: Яке ж зло Він учинив? Але вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!

Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, побивши, видав на розп'яття.

А воїни повели Його всередину двору, тобто в преторій, і скликали весь загін.

І зодягли Його в багряницю, і, сплівши терновий вінець, поклали на Нього.

І почали вітати Його: Радій, Царю Юдейський!

І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього, і, падаючи на коліна, кланялися Йому.

І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю і зодягли Його в Його одяг. І повели Його, щоб розіп'яти.

І змусили якогось перехожого Симона Киринеянина, батька Олександра та Руфа, що йшов з поля, нести Його хрест.

І приводять Його на місце Голгофу, що означає: Череповище.

І давали Йому пити вино зі смирною, та Він не прийняв.

І розп'яли Його, і ділили Його одяг, кидаючи жереб, що кому дістанеться.

Була третя година, коли розп'яли Його.

І був написаний напис про Його провину: ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ.

І з Ним розіп'яли двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.

[І збулося Писання, яке каже: І до беззаконних зарахований].

А перехожі лихословили Його, хитаючи головами своїми та приказуючи: Е-е, Ти, що руйнуєш храм і за три дні будуєш!

Спаси Себе Самого і зійди з хреста!

Так само й первосвященики з книжниками, насміхаючись, говорили один до одного: Інших спасав, а Себе не може спасти!

Христос, Цар Ізраїлю, нехай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили – і повіримо! Також і розп'яті з Ним зневажали Його.

А як настала шоста година, темрява настала по всій землі – аж до години дев'ятої.

О дев'ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом: Елої, Елої, лама савахтані? – що означає: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?

Деякі з присутніх, почувши це, казали: Ось кличе Іллю!

А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його!

Ісус же, скрикнувши гучним голосом, віддав духа.

І завіса у храмі роздерлася надвоє – від верху аж до низу.

Сотник же, що стояв навпроти Нього, побачивши, що Він, так скрикнувши, віддав духа, промовив: Справді, Цей Чоловік був Син Божий!

Були там і жінки, які дивилися здалека; між ними була і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,

які, коли Він був у Галилеї, йшли за Ним та служили Йому, та багато інших, що прийшли з Ним до Єрусалима.

А коли вже настав вечір, – тому що була п'ятниця, тобто перед суботою, –

прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, який і сам очікував Божого Царства, і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіла Ісусового.

Пилат же здивувався, що Він уже помер; і, покликавши сотника, запитав його: Чи давно помер?

Довідавшись від сотника, дав тіло Йосипові.

Той купив полотно, зняв Його тіло, обгорнув полотном і поклав Його до гробниці, яка була висічена в скелі, і до входу в гробницю привалив камінь.

Марія Магдалина і Марія, Йосієва мати, дивилися, де Його поховали.