За два дні мала бути Пасха й Опрісноки. І первосвященики та книжники шукали, як би підступом схопити та вбити Його.

Але говорили: Не в свято, щоб не було бунту в народі.

І коли Він був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і сидів за столом, прийшла жінка з алебастровою посудиною мира з дорогого чистого нарду. Розбивши посудину, вилила миро на Його голову.

А деякі обурювалися між собою: Навіщо така втрата мира?

Бо можна було б це миро продати більше, ніж за триста динаріїв, і роздати вбогим. І докоряли їй.

Але Ісус сказав: Залиште її; чого прикрість їй робите? Вона добре діло зробила для Мене.

Бо вбогих ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм робити добро, а Мене не завжди маєте.

Вона зробила, що могла: заздалегідь намастила Моє тіло на поховання.

Запевняю вас: де тільки буде проповідана ця Євангелія по цілому світі, сказано буде і про те, що зробила вона, – їй на спомин!

Юда Іскаріотський, один із дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати їм Його.

Вони ж, почувши, зраділи і обіцяли дати йому срібняки. І він шукав нагоди, щоб Його видати.

А першого дня Опрісноків, коли пасхальне ягня приносили в жертву, говорять Йому Його учні: Де хочеш, щоб ми пішли і приготували Тобі їсти пасху?

І посилає Він двох із Своїх учнів і каже їм: Ідіть до міста, і стріне вас чоловік, який нестиме глечик води; йдіть за ним.

І куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель говорить: Де світлиця, в якій Я міг би спожити пасху з Моїми учнями?

І він покаже вам велику горницю, вистелену й готову; там приготуйте нам.

І вийшли Його учні, і прийшли до міста, і знайшли, як Він сказав їм; і приготували пасху.

А коли настав вечір, приходить Він із дванадцятьма.

І коли вони сиділи й споживали, Ісус сказав: Запевняю вас, що один із вас, який їсть зі Мною, видасть Мене!

Вони засмутилися і почали говорити Йому один по одному: Чи не я? [І другий: Чи не я?]

А Він сказав їм у відповідь: Один із дванадцятьох, що вмочає зі Мною в миску.

Бо Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тому чоловікові, через якого Син Людський буде виданий! Краще було б тому чоловікові не народитися!

І коли вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, розламав і дав їм, і сказав: Прийміть, [їжте]; це – Моє тіло!

І, взявши чашу, віддав хвалу і подав їм; і пили з неї всі.

І сказав їм: Це – Моя кров Нового Завіту, що за багатьох проливається.

Запевняю вас, що віднині не питиму від плоду виноградної лози аж до того дня, коли питиму його новим у Божому Царстві.

І, заспівавши, вийшли на Оливну гору.

І говорить їм Ісус: Усі ви спокуситеся через Мене [цієї ночі], бо написано: Уражу пастиря – і розсіються вівці!

По Моїм же воскресінні Я випереджу вас у Галилеї.

Петро сказав Йому: Хоч би й усі спокусилися, та не я!

І говорить йому Ісус: Запевняю тебе, що ти сьогодні, цієї ночі, перше ніж двічі півень заспіває, тричі відречешся від Мене!

Але він ще більше наполягав: Хоч би мені довелося й умерти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само й усі говорили.

І приходять до місцевості, званої Гетсиманія, і Він каже Своїм учням: Посидьте тут, поки Я помолюся.

І бере з Собою Петра, Якова та Івана; і почав жахатися та тужити.

І говорить їм: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте!

І, трохи відійшовши, упав на землю і молився, щоб, якщо можливо, минула Його ця година.

І благав: Авва Отче! Все можливе Тобі; пронеси цю чашу мимо Мене! Та не чого Я хочу, а чого Ти.

І приходить та знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: Симоне, ти спиш? Не зміг однієї години попильнувати?

Пильнуйте й моліться, щоб не ввійти в спокусу: дух бадьорий, але тіло немічне!

І, знову відійшовши, молився, промовляючи те саме слово.

І, повернувшись, знову знайшов їх, коли спали, бо їхні очі були обтяжені [сном]; і не знали вони, що Йому відповісти.

І приходить утретє та й каже їм: Ви ще спите й спочиваєте? Досить! Прийшла година: ось видається Син Людський до рук грішників.

Уставайте, ходімо: ось наблизився Мій зрадник!

І зараз, коли Він ще говорив, надходить Юда, один із дванадцятьох, а з ним – багато народу з мечами та киями від первосвящеників, книжників та старших.

А зрадник дав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він; беріть Його та ведіть обережно!

І, прийшовши, зараз підійшов до Нього і каже: Учителю! [Учителю!] І поцілував Його.

Вони ж наклали на Нього руки свої та схопили Його.

А один із присутніх, витягнувши меча, ударив раба первосвященика і відтяв йому вухо.

А Ісус промовив їм у відповідь: Немов на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене!

Щодня був Я з вами у храмі і навчав, і ви не брали Мене. Та нехай здійсняться Писання!

І, залишивши Його, всі повтікали.

А один юнак, загорнувшись у покривало на голе тіло, ішов за Ним; і хапають його.

Але він, залишивши покривало, нагий утік від них.

І повели Ісуса до первосвященика; і збираються всі первосвященики, старші та книжники.

Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами та грівся при вогні.

А первосвященики та ввесь синедріон шукали свідчення проти Ісуса, щоб Його вбити, – і не знаходили.

Бо багато хто свідчив фальшиво проти Нього, але свідчення їхні не були однакові.

І деякі, вставши, свідчили фальшиво проти Нього, кажучи:

Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей рукотворний храм і за три дні збудую інший, нерукотворний!

Але й так свідчення їхні не були однакові.

Тоді первосвященик став посередині і запитав Ісуса, кажучи: Нічого не відповідаєш на те, що вони свідчать проти Тебе?

Він же мовчав і не відповідав нічого. Знову первосвященик запитав Його: Чи Ти – Христос, Син Благословенного?

Ісус відповів: Я! І ви побачите Сина Людського, що сидітиме праворуч сили [Божої] і йтиме на небесних хмарах!

А первосвященик, роздерши свій одяг, каже: Навіщо нам іще свідки?

Ви чули богохульство! Як вам здається? Вони ж усі визнали, що Він повинен умерти.

І деякі стали плювати на Нього, і закривати Йому обличчя, і бити Його, приказуючи: Пророкуй! І слуги били Його по щоках.

Коли Петро був на подвір'ї внизу, приходить одна з служниць первосвященика

і, побачивши Петра, що грівся, придивилася до нього і каже: І ти був з Ісусом Назарянином!

Але він відрікся, кажучи: Не знаю і не розумію, що ти кажеш! І вийшов геть на передній двір. [І заспівав півень].

І служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім: Цей – з них!

Він же знову відрікся. А трохи згодом присутні знову сказали Петрові: Справді, ти з них, бо ти галилеянин, [і мова твоя подібна].

А він почав клястися та божитися: Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите!

І вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, яке сказав йому Ісус: Перш ніж півень двічі заспіває, ти тричі відречешся від Мене. І став плакати.