Тими днями, коли знову було багато народу і не мали що їсти, Ісус, покликавши учнів Своїх, каже їм:

Жаль Мені цих людей, що вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти.

І якщо відпущу їх голодними до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека.

І відповіли Йому Його учні: Звідки можна взяти хліба тут, у пустині, щоб їх нагодувати?

І запитав їх: Скільки маєте хлібів? Вони сказали: Сім.

Тоді звелів народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та віддавши хвалу, розломив і дав Своїм учням, щоб розділили; і вони розділили народові.

Було в них і трохи рибок; і Він, поблагословивши, звелів роздати й їх.

І їли, і наситилися, і зібрали сім кошиків залишків.

А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.

І зараз же, сівши до човна зі Своїми учнями, прибув до околиць Далманути.

І вийшли фарисеї та почали сперечатися з Ним, вимагаючи від Нього знамення з неба, спокушаючи Його.

І Він, зітхнувши в Своєму дусі, сказав: Чому це покоління шукає знамення? Запевняю вас: не буде дано знамення цьому поколінню!

І, залишивши їх, знову сів до човна і відплив на той бік.

А учні забули взяти хліба і, крім одного хліба, не мали з собою в човні.

А Він наказував їм, кажучи: Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової!

І міркували між собою, кажучи: Це тому, що хлібів не маємо.

І, зрозумівши це, Ісус каже їм: Чого міркуєте, що хлібів не маєте? Невже ще не розумієте і не збагнули? Невже все ще закам'яніле ваше серце?

Маючи очі, не бачите? І маючи вуха, не чуєте? І не пам'ятаєте?

Коли Я п'ять хлібів розломив на п'ять тисяч, скільки повних кошиків із залишками ви зібрали? Кажуть Йому: Дванадцять.

А коли сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних залишків ви зібрали? І кажуть: Сім.

І сказав їм: Як же ви не розумієте?

І приходять до Витсаїди; і приводять до Нього сліпого та благають Його, щоб доторкнувся до нього.

І Він, узявши сліпого за руку, вивів його за село і, плюнувши йому на очі та поклавши на нього руки, запитав його: Чи що-небудь бачиш?

І той, глянувши, сказав: Бачу людей, які ходять, немов дерева.

Потім знову поклав руки на його очі, і він прозрів, і видужав, і став бачити все виразно.

І послав його додому, сказавши: Не заходь у село [і не розповідай нікому в селі].

І пішов Ісус зі Своїми учнями до сіл Кесарії Филипової. По дорозі Він запитував Своїх учнів, кажучи їм: За кого Мене мають люди?

Вони відповіли Йому: За Івана Хрестителя, інші – за Іллю, а ще інші – за одного з пророків.

І Він запитує їх: А ви за кого Мене маєте? Петро у відповідь каже Йому: Ти – Христос!

І Він наказав їм, щоб нікому про Нього не говорили.

І почав їх навчати, що Синові Людському належить багато постраждати, і бути відкинутим старійшинами, первосвящениками та книжниками, і бути вбитим, і по трьох днях воскреснути.

І відкрито про це говорив. А Петро, відвівши Його набік, почав Йому докоряти.

Він же, обернувшись і глянувши на Своїх учнів, заборонив Петрові, кажучи: Відійди від Мене, сатано, бо думаєш не про Боже, а про людське!

І, прикликавши народ разом зі Своїми учнями, сказав їм: Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме свій хрест, та й іде за Мною!

Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, а хто погубить свою душу заради Мене та Євангелії, той спасе її.

Яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але занапастить свою душу?

Або що дасть людина взамін за душу свою?

Бо хто буде соромитися Мене та Моїх слів у цьому перелюбному та грішному поколінні, того і Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Свого Отця зі святими ангелами.