Вони перепливли на другий бік моря, до землі Гадаринської.

А як Він вийшов з човна, зненацька перестрів Його біснуватий чоловік з гробниць.

Жив він у тих гробницях, і ніхто не міг його скувати навіть ланцюгами,

бо часто в'язали його путами й кайданами, та він розривав кайдани і нищив пута, і ніхто не міг його приборкати;

і завжди, вночі та вдень, він перебував у гробницях і в горах, кричав і бився об каміння.

Та коли він здалека побачив Ісуса, то прибіг і поклонився Йому.

І, закричавши гучним голосом, каже: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!

Оскільки Він говорив йому: Нечистий духу, вийди з людини!

Ісус запитав його: Яке твоє ім'я? Той каже Йому: Легіон моє ім'я, – бо нас багато!

І дуже благав Його, щоб не виганяв їх з цієї околиці.

Паслося ж там на горі велике стадо свиней.

І просили Його, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них увійшли ми!

І Він дозволив їм. Тож повиходили нечисті духи, увійшли у свиней, і кинулося стадо – десь зо дві тисячі – з кручі в море та втопилося в морі.

А ті, хто їх пас, втекли й сповістили в місті та в селах. І люди вийшли побачити, що сталося.

І приходять до Ісуса, і бачать, що біснуватий – той, хто мав легіон, – сидить одягнений і при своєму розумі; й вони злякалися.

Розповіли ж їм очевидці, що сталося з біснуватим, і про свиней.

І почали благати Його покинути їхню околицю.

І коли Він сідав у човен, то просив Його біснуватий, щоби бути з Ним.

Та Він йому не дозволив, але сказав йому: Іди до свого дому, до своїх, і сповісти їм, що для тебе Господь зробив, як змилосердився над тобою!

Тож пішов він та й почав проповідувати в Десятимісті про те, що зробив для нього Ісус, і всі дивувалися.

А як Ісус переплив човном знову на другий бік, зібрався великий натовп довкола Нього, і Він перебував біля моря.

Прийшов один зі старших синагоги на ім'я Яір і, побачивши Його, впав Йому до ніг

і дуже просив Його, кажучи: Донечка моя помирає. Прийди і поклади на неї руки, щоб видужала й жила!

І Він пішов з ним. За Ним ішов великий натовп і тіснив Його.

А жінка, яка страждала від кровотечі дванадцять років

та багато натерпілася від численних лікарів, – витратила все своє майно й жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше,

почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу.

Вона говорила: Якщо лише доторкнуся до Його одягу, – одужаю!

І враз припинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що видужала від хвороби.

Тієї ж миті Ісус відчув у Собі, що сила вийшла з Нього. Обернувшись до натовпу, Він запитав: Хто доторкнувся до Мого одягу?

А Його учні говорили Йому: Ти ж бачиш, що натовп Тебе тіснить, і запитуєш: Хто доторкнувся до Мене?

І оглядався, щоби побачити ту, яка це зробила.

А жінка злякалася і тремтіла, знаючи, що сталося з нею; прийшла і впала перед Ним, і сказала Йому всю правду.

Він же промовив до неї: Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги.

Коли Він ще говорив, прийшли від старшого синагоги та й сказали: Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя?

Ісус, почувши сказані слова, говорить старшому синагоги: Не бійся, тільки вір!

І Він не дозволив, щоби з Ним хтось пішов, за винятком Петра, Якова та Івана – брата Якового.

Вони прийшли в дім старшого синагоги, і Він побачив метушню та тих, які дуже плакали й голосили.

Увійшовши, сказав їм: Чому ви метушитеся й плачете? Дитина не померла, а спить!

І почали сміятися з Нього. Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був з Ним, і ввійшов туди, де лежала дитина.

І, взявши дитину за руку, промовив до неї: Таліта кум, – що в перекладі означає: Дівчино, кажу тобі, встань!

І вмить підвелася дівчина й почала ходити, бо мала дванадцять років. І жахнулися всі відразу від великого потрясіння.

Та Він суворо наказав їм, щоб ніхто не довідався про це. І звелів дати їй поїсти.