І знову почав Ісус навчати біля моря. І зібралося до Нього багато людей, так що Він Сам, увійшовши в човен, перебував на морі, а весь натовп був край моря, на землі.

І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у Своєму навчанні:

Слухайте! Ось вийшов сіяч сіяти.

І коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та визбирали його.

А друге впало на кам'янистий ґрунт, де не було достатньо землі, й відразу зійшло, бо земля була неглибока.

А як сонце піднялося, – зів'яло і, не маючи коріння, засохло.

А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду.

Ще інше впало на добру землю, зійшло, дало паросток та росло; і принесло врожай: одне – в тридцять, одне – в шістдесят, а одне – в сто разів.

І сказав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!

А коли Він залишився Сам, ті, які були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про ці притчі.

І Він відповів їм: Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе роз'яснюється в притчах,

щоб, дивлячись, бачили – і не побачили; слухаючи, чули – і не зрозуміли; щоб вони не навернулися, аби [їхні гріхи] були прощені!

І каже їм: Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі?

Сіяч сіє слово.

Ось ті, які при дорозі, де сіється слово; як тільки почують, негайно приходить сатана і забирає слово, посіяне в них.

А ті, котрі на кам'янистому ґрунті посіяні, коли почують слово, то відразу з радістю приймають його,

але не мають у собі кореня і нестійкі; коли настануть утиски або переслідування за слово, вони відразу спокушуються.

А інші є ті, які посіяні в тернях: вони чують слово,

але приходять клопоти віку й омана багатства та інших бажань, заглушують слово – і воно залишається без плоду.

А ось ті, які посіяні в добру землю: вони чують слово та приймають, і приносять урожай: один – у тридцять, один – у шістдесят, а один – у сто разів!

І казав їм: Хіба приносять світильник, щоби поставити під посудину чи під ліжко? Чи щоби поставити на свічнику?

Тому що немає нічого захованого, що не виявилося б, і немає таємного, яке б не розкрилося.

Якщо хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!

І Він говорив їм: Зважайте на те, що чуєте: якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, і додасться вам.

Адже хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього!

І казав: Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю;

і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як, – він не знає.

Сама по собі земля родить: спершу стебло, потім колос, а тоді – повно пшениці в колосі.

Коли ж доспіє врожай, він негайно посилає женців із серпом, бо настали жнива!

І Він казав: До чого уподібнимо Царство Боже? Або до якої притчі прирівняємо його?

Воно – як зерно гірчиці; коли сіється в землю, воно є найменшим з усього насіння, що на землі,

та коли посіяти, виростає і стає більшим від усякої городньої рослини, і пускає таке велике гілля, що в його затінку можуть гніздитися птахи небесні.

І багатьма подібними притчами Він говорив їм слово, наскільки його вони могли сприйняти;

без притчі ж не говорив їм, а Своїм учням окремо все пояснював.

А як настав вечір того дня, Ісус каже їм: Переправимося на той бік.

Відпустивши натовп, вони взяли Його, тому що Він був у човні. Й інші човни були з Ним.

Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою.

А Він був Сам на кормі – спав на подушці. І будять Його, й кажуть Йому: Учителю, хіба Тобі байдуже, що ми гинемо?

Вставши, Він наказав вітрові й звелів морю: Перестань, ущухни! І вітер перестав, і настала велика тиша.

І Він сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?

А вони дуже сильно злякалися і говорили один одному: Хто ж Він такий, що і вітер, і море Йому підкоряються?