Коли вони наблизилися до Єрусалима, до Витфагії та Витанії, до гори Оливної, Він послав двох Своїх учнів

і сказав їм: Ідіть до села, що перед вами, і як тільки ввійдете до нього, знайдете прив'язаного молодого осла, на якого ще ніхто з людей не сідав; відв'яжіть його і приведіть.

А коли хто запитає вас: Навіщо це ви робите? – то скажіть: Господь потребує його, – Він відразу ж відішле його назад.

І вони пішли, знайшли осля, прив'язане до воріт ззовні на узбіччі, і почали відв'язувати його.

Дехто з тих, які там стояли, говорили їм: Що це ви робите? Навіщо відв'язуєте осля?

А вони відказали їм так, як звелів Ісус; тоді відпустили їх.

І привели осля до Ісуса, поклали на нього свої плащі, й Він сів на нього.

Багато хто стелив свій одяг на дорозі, інші ж різали гілки на полях [і стелили по дорозі].

І ті, які йшли попереду, і ті, які йшли слідом за Ним, вигукували: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім'я Господнє!

Благословенне прийдешнє царство батька нашого Давида! Осанна на висотах!

Ісус увійшов у Єрусалим – до храму. Оглянув усе. Та оскільки була вже пізня година, Він пішов з дванадцятьма до Витанії.

Наступного дня, як вони вийшли з Витанії, Він зголоднів.

І, побачивши здалека смоківницю, вкриту листям, Він підійшов: може, щось знайде на ній. Але, наблизившись до неї, Він нічого не знайшов, окрім листя, бо не була ще пора на смокви.

Озвався і промовив Він до смоківниці: Хай з тебе ніколи більше ніхто плоду не їсть! І чули те Його учні.

І вони прийшли в Єрусалим. А ввійшовши до храму, Він почав виганяти тих, які продавали й купували в храмі, поперекидав столи міняльників грошей і ослони тих, які продавали голубів,

та не дозволяв, щоб носили речі через храм.

І Він навчав їх, кажучи їм: Хіба не написано, що дім Мій назветься домом молитви для всіх народів? А ви його зробили печерою розбійників!

І почули про це книжники та первосвященики, і шукали нагоди, як би то Його погубити, але боялися, бо весь народ захоплювався Його вченням.

А як ставало пізно, вони виходили за межі міста.

Проходячи вранці, вони побачили смоківницю, яка вся аж від кореня всохла.

І, згадавши, Петро каже Йому: Вчителю, дивися: смоківниця, яку Ти прокляв, усохла!

У відповідь Ісус промовив до них: Майте віру Божу!

Запевняю вас, що коли хто цій горі скаже: Зрушся і кинься в море, – і не буде сумніватися у своєму серці, але буде вірити, що станеться згідно зі сказаним, – то так і буде йому.

Тому Я кажу вам: Все, про що молитесь і просите, – вірте, що одержите, і сповниться вам.

І коли ви стоїте на молитві, прощайте, коли маєте щось проти когось, щоб і ваш Отець Небесний простив вам ваші провини.

[Коли ж ви не прощаєте, то й ваш Отець Небесний не прощатиме вам ваших провин].

І знову вони прийшли до Єрусалима. Коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, книжники і старші

та й кажуть Йому: Якою владою Ти все це робиш? Або хто дав Тобі владу чинити оце?

А Ісус відповів їм: Запитаю вас [і Я] дещо. Якщо відповісте, то і Я скажу вам, якою владою це чиню.

Хрещення Івана було з неба чи від людей? Дайте мені відповідь!

Вони міркували між собою, говорячи: Якщо скажемо, що з неба, то запитає: Чому ж ви йому не повірили?

А якщо скажемо, що від людей... Вони боялися народу, адже всі вважали Івана за справжнього пророка.

Тому у відповідь сказали Ісусові: Не знаємо! А Ісус їм каже: То і Я не скажу вам, якою владою це чиню!