Ісус почав промовляти до них у притчах. Один чоловік насадив виноградник, зробив огорожу, зладнав давильню, збудував башту і, передавши все винарям, від'їхав.

У певний час він послав раба до винарів узяти від винарів частину з врожаю виноградника.

А вони, схопивши його, побили й відіслали ні з чим.

І він знову послав до них іншого раба, – і цьому побили голову та зневажили.

І він послав ще одного, а того вони вбили. Отак і інших: деяких били, інших убивали.

Ще мав він єдиного улюбленого сина. Нарешті він послав його до них, вважаючи: Мого сина вони пошанують!

Але ті винарі вирішили між собою: Це ж спадкоємець! Давайте його вб'ємо – і спадщина буде наша!

І, схопивши, вони вбили його й викинули з виноградника.

Отже, що зробить господар виноградника? Він прийде і вигубить винарів, а виноградник віддасть іншим.

Хіба не читали ви цього Писання: Камінь, що його відкинули будівничі, наріжним каменем став!

Від Господа сталося це, і воно є дивним в очах наших!

І вони шукали нагоди Його схопити, бо зрозуміли, що цю притчу сказав Він про них, але боялися народу. Тож, залишивши Його, відійшли.

І посилають до Нього деяких фарисеїв та іродіян, щоб спіймати Його на слові.

Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що Ти правдивий і не зважаєш ні на кого, бо не дивишся на обличчя людей, але наставляєш на Божу дорогу по правді. Чи годиться давати податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати?

А Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені динарій, щоб Я подивився.

Вони принесли. І Він каже їм: Чиє це зображення і напис? Вони відповіли Йому: Кесареві.

Ісус сказав їм у відповідь: Віддайте кесареве – кесареві, а Боже – Богові! І дивувалися з Нього.

І прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що нема воскресіння, та й запитали Його:

Учителю, Мойсей написав нам: Якщо помре чий брат і залишить жінку, але не залишить дітей, то нехай його брат візьме його жінку і відновить потомство своєму братові.

Було сім братів. Перший узяв жінку і, помираючи, не залишив потомства.

Узяв її другий і помер, і він не залишив потомства. Так само і третій.

І всі семеро не залишили потомства. А після всіх померла і жінка.

Отже, у воскресінні, коли воскреснуть, котрому з них буде вона за жінку? Адже семеро мали її за жінку.

Ісус сказав їм у відповідь: Чи не через те ви помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ні Божої сили?

Бо коли з мертвих воскреснуть, не будуть ні женитися, ні заміж виходити, але будуть, як ангели на небесах.

А щодо мертвих, що воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при кущі промовив до нього Бог, кажучи: Я – Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова?

Бог не є Богом мертвих, але живих! Отже, ви дуже помиляєтеся!

Один із книжників, який чув їхню суперечку та бачив, що Він добре їм відповів, підійшов і запитав Його: Котра заповідь є найпершою з усіх?

Ісус відповів йому: Перша [з усіх заповідей]: Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, – Господь єдиний,

і люби Господа, Бога твого, всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою, і всією своєю силою! Це перша заповідь!

А друга подібна до неї: Люби свого ближнього, як самого себе! Іншої заповіді, більшої від цих, немає!

І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти правду сказав, що Один є [Бог] і нема іншого, крім Нього,

і що любити Його всім серцем, і всім розумом, [і всією душею], і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, – це більше від усіх всепалень та жертв!

Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: Недалеко ти від Божого Царства! І ніхто більше не наважувався Його запитувати.

Коли Ісус навчав у храмі, Він запитав: Як то книжники кажуть, що Христос – Син Давидів?

Бо сам Давид промовив Духом Святим: Сказав Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів до підніжжя Твоїх ніг!

Сам Давид називає Його Господом, то як же Він йому Син? І багато людей слухало Його з насолодою.

І Він казав у Своїй науці: Стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі, і вітання на майданах,

і перші місця в синагогах, і перші місця на гостинах,

що поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться. Вони одержать ще суворіший осуд!

І сів Ісус навпроти скарбниці, і дивився, як народ кидає гроші до скарбниці. Багато заможних кидали багато.

Прийшла одна вбога вдова і вкинула дві лепти, тобто гріш.

І, прикликавши Своїх учнів, сказав їм: Запевняю вас, що ця вбога вдова вкинула більше від усіх, хто кидав у скарбницю.

Бо всі кидали від надміру свого, а вона від нестатку свого вкинула все, що мала, – увесь свій прожиток.