ХРИСТИЯНИН-ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ

Поєднання цих понять часто стає приводом до появи різних точок зору й навіть суперечок. Деякі християни переконані, що вони мусять бути пацифістами й виключають зі сфери не тільки свого особистого, але навіть і суспільного життя все те, що пов'язано з військовою службою. Інші ж віруючі стверджують, що використання сили дозволяється у випадках національної та міжнародної безпеки, але не у відносинах між певними людьми. Хто має рацію?

Що говорить Бог?

Щоб пізнати волю Божу щодо військової служби, спочатку необхідно розглянути такі важливі принципи:

• Для християнина абсолютним авторитетом є Слово Боже — Біблія, а не просто людські думки, якими б розумними вони не були.

• Біблія являє повну згоду й гармонію. Вона не просто містить у собі Слово Боже, але вона є Словом Божим, спрямованим як до особистостей, так і до народів.

• Автором Біблії є Святий Дух, який ніколи не суперечить Самому Собі. Якщо нам щось здається неправильним, то це є проблемою нашого обмеженого людського розуміння.

• Певні слова й рядки Біблії повинні розглядатися в контексті самої Біблії.

«Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності» (2 Послання до Тимофія 3:16).

• Військові в Біблії згадуються так само позитивно, як і ремісники, хлібороби, рибалки та ін.

• Деякі з мужів віри часів Старого Заповіту були воїнами, наприклад, Ісус Навин, Гедеон, Давид.

• У Новому Заповіті посилання на римських офіцерів завжди позитивні.

• Відповідальність за свою сім’ю
  (Дії св. Апостолів 16:30–34).

• Бездоганне служіння своїй країні
  (Євангелія від Луки 3:14).

• Твердість, впевненість
  (Послання до Ефесян 6:10–17).

• Боротьба за справедливість
  (1 Послання до Тимофія 1:18, 6:12).

• Подолання труднощів і самозреченість
  (2 Послання до Тимофія 2:3, 4).

Якби за тих чи інших причин людині, що вірує в Бога, недопустимо було служити у війську, то вказані вище приклади не були б наведені в Біблії.

У Святому Письмі нема жодного місця, де засуджується військова справа.

• Про державний устрій у Біблії написано чимало.

• Згідно з Божим задумом уряди держав повинні нести відповідальність за виконання закону та підтримання порядку у своїх країнах.

• Закон Божий стверджує, що сила й навіть зброя, при необхідності, повинні бути застосовані для стримування і придушення зла, яке загрожує окремій людині й суспільству в цілому
  (Послання до Римлян 13:1–4).

• У покорі владі
  (1 Послання Петра 2:13–14).

• У слухняності владі
  (Послання до Тита 3:1).

• З молитвою за влад
  (1 Послання до Тимофія 2:1, 2).

• Христос сказав: «А Я вам кажу не противитись злому»
  (Євангелія від Матвія 5:39).

• Ця заповідь звернена до особистої сфери життя людини, а не до її відносин у сфері суспільства та держави.

• Християнин не повинен відповідати образою на образу. Право й обов’язок карати зло — це функція держави.

• Самозахист у Біблії не засуджується.

• Найбільшим тягарем для кожного військового є перспектива позбавити когось життя під час виконання ним службового обов’язку.

• Шоста заповідь: «Не вбивай!»
  (Книга Вихід 20:13) — стосується навмисного кримінального злочину, а не актів, вчинених під час війни або захисту людей.

• У Новому Заповіті також підтверджується, що вбивство в рамках закону та службового обов’язку не є гріхом.

• Існує ряд сильних аргументів на захист пацифізму й загального роззброєння.

• Але в історії ще не було прикладів того, як народи були б захищені від нападу ворога саме своєю беззахисністю.

• «Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його»
  (Євангелія від Луки 11:21).

• Миротворство стоїть вище за пацифізм.

• Всі християни, включно з тими, які служать у війську, повинні активно прагнути миру.

• Ми можемо «любити ворогів своїх» (Євангелія від Матвія 5:44), виявляючи до них повагу та співчуття, але водночас вимагати їхнього покарання у відповідності до закону.

• Поняття «справедливої війни» знаходиться десь посередині між крайнім пацифізмом (мир будь-якою ціною) і крайнім патріотизмом (це моя країна, і не має значення, справедлива вона чи ні).

• У Біблії мир часто описується як результат праведності.

• «Праведність люд підіймає, а беззаконня — то сором народів»
  (Приповісті Соломонові 14:34).

• Професія військового найчастіше згадується в Біблії.

• Військова посада сотника в Новому Завіті згадується понад 20 разів.

• Першим, хто після смерті Ісуса Христа привселюдно визнав Його Сином Божим, був римський сотник (Євангелія від Матвія 27:54).

• Першим у світі язичником, який увірував у Господа Ісуса Христа, був сотник на ім’я Корнилій (Дії апостолів 10).